Психологічна реабілітація - система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, процесів, якостей, властивостей особистості, створення сприятливих умов для її розвитку та утвердження.

Система заходів із психологічної реабілітації учнів в ЖВПУ-І поділяється на три етапи:

Перший етап – психологічна діагностика інтелектуальної, емоційно–вольової та комунікативної сфери тощо; розробка індивідуального плану реабілітації учнів, рекомендацій для батьків, які виховують дітей-інвалідів стосовно проведення індивідуального навчання вдома.

Другий етап – корекційна робота; психологічне консультування, прогностика.

Третій етап – аналіз та оцінка результатів психологічної реабілітації.

Основними принципами психологічної реабілітації учнів в умовах училища можна вважати:

а) принцип індивідуального та особистісного підходу – вивчення індивідуальних психічних процесів, що потребує максимальної індивідуалізації використовуваних методів з урахуванням вікових та характерологічних особливостей учнів-інвалідів;

б) принцип безперервності − процес реабілітації повинен здійснюватися безперервно до досягнення максимального розвитку психофізичного стану дитини-інваліда відповідно до потенційних можливостей, а також компенсації або відновлення порушених функцій;

в) принцип комплексного підходу − здійснення комплексного підходу у здійсненні психореабілітаційних заходів, направленість реабілітаційного процесу на різні сфери життєдіяльності та адаптацію дітей-інвалідів у суспільство;

г) принцип послідовності та наступності – поступове і поетапне здійснення реабілітаційних заходів (від простого – до складного, від ближніх цілей – до дальніх), створення ”переходів” від одного реабілітаційного заходу до іншого.

Методики, що застосовуються в процесі психологічної реабілітації учнів

Психологічна реабілітація учнів з обмеженими функціональними можливостями передусім базується на методиках психокорекції – „виправлення” окремих властивостей особистості і характеру (мотивів, інтересів, установок, ціннісних орієнтацій) з метою засвоєння оптимальних способів різних видів діяльності (ігрової, комунікативної, навчальної, професійної тощо) для можливої успішної й ефективної самореалізації і соціальної інтеграції та психотерапії – комплексне лікування психічних, нервових і психосоматичних розладів, яке вирішує завдання щодо пом’якшення чи ліквідації наявної симптоматики (клінічно орієнтовна психотерапія).

У реабілітації учнів з органічним ураженням нервової системи переважно застосовується психокорекційні методики (елементи методики Цвєткової, методики розвитку окремих психічних функцій) та методики поведінкової і тілесно-орієнтованої психотерапії . До методик поведінкової терапії відноситься холдинг-терапія (фестхальтерапія) та її модифікації. У дітей з переважанням розладів у руховій сфері застосовується метод тілесно – орієнтовної терапії Фельденкрайза – «усвідомлення через рух».

Серед інших психотерапевтичних методик у учнів широко застосовується ігрова терапія . Використовуються розвиваючі та навчальні комп’ютерні ігри, що сприяє відновленню психічних функцій, розвиває маніпулятивну активність і дрібну моторику, стимулює функцію мовлення. Окреме місце серед комп’ютерних ігор займають «соціальні» комп’ютерні ігри, де моделюються різні побутові ситуації, що дозволяє учню з обмеженими можливостями здоров’я адаптуватись до тієї чи іншої невідомої життєвої ситуації.

До допоміжних психотерапевтичних методик відносяться арттерапія (ліпка, малювання, розпис тощо), естетотерапія, музична терапія, танцювально-рухова терапія, казкотерапія, лялькотерапія, глибинно орієнтовані методики (транзактний аналіз, кататимне переживання образів), бібліотерапія, зоотерапія.

Виходячи з цього, робота практичного психолога училища полягає у:

  • психологічній підтримці, що являє собою систему соціально-психологічних, психолого-педагогічних способів і методів допомоги особі з метою оптимізації її психоемоційного стану в процесі формування здібностей і самосвідомості, сприяння соціально-професійному самовизначенню, підвищенню конкурентоспроможності на ранку праці та спрямуванню зусиль особи на реалізацію власної професійної кар'єри;
  • психологічному супроводі, що є спрямованим на створення комплексної системи соціально-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, особистісному ставленню особи, нормалізації сімейних стосунків, її інтеграції в соціумі;
  • психологічній адаптації, яка спрямована на формування в особи здатності пристосуватися до існуючих у суспільстві вимог та критеріїв.