Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.

М. Рильський

У кожній демократичній країні світу забезпечення доступу осіб з особливими потребами до здобуття повноцінної вищої освіти визнано одним із пріоритетних завдань суспільства та держави.

1

Професійне навчання молодих людей з обмеженими фізичними можливостями – найбільш ефективний механізм підвищення їх соціального статусу і захищеності, для суспільства – це зниження напруженості на ринку праці, підвищення суспільної продуктивності, розв’язання соціальних проблем інвалідів.

46 років нас віддаляє від того часу, коли наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР № 12 від 23.06.1969 р. з ініціативи двічі героя Радянського Союзу, командира Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання, на той час Міністра соціального забезпечення• УРСР Олексія Федорова, створено Житомирське профтехучилище-інтернат для інвалідів. Було прийнято рішення – навчальний заклад має здійснювати підготовку молодших спеціалістів з ремонту електроапаратури та машин побутового і промислового призначення для народного господарства України з числа молодих людей з особливими потребами.

У вересні 1969 року до навчального закладу зараховано 235 студентів на спеціальність «Радіомеханік» – 140 чол. «Слюсар електрик» – 95 чол.

Першим директором технікуму у 1969 році призначено Яковлєва Семена Петровича ветерана Великої Вітчизняної війни, учасника партизанського руху, людину неабияких організаторських здібностей, високопрофесійна з розвиненим почуттям всього нового.

2

У цьому ж році був сформовано перший педагогічний колектив. На той час він налічував 14 педагогів. У 1971 році навчальний заклад дав путівки у самостійне життя першим 235 випускникам.

У період з 1981 року по травень 1997 року колектив профтехучилища-інтернату очолював директор Левченко Микола Григорович, викладач вищої категорії, нагороджений Знаком «Відмінник освіти України».

Природжене вміння Миколою Григоровичем налагоджувати партнерські стосунки, домовлятися, працювати з людьми й невичерпна енергія втілилися в побудову спортивного залу, нового приміщення бібліотеки й котельні, добудова чотирьох поверхового навчального корпусу.

З 1 вересня 1986 профтехучилище-інтернат було переведено в розряд середніх професійно технічних училищ (СПТУ-і).

А вже у 1992 році Житомирське СПТУ-інтернат реорганізоване в Житомирський технічний ліцей-інтернат. На той час учні ліцею одержували робітничу кваліфікацію вже з трьох професій.

enkoВ травні 1997 року директором Житомирського технічного ліцею-інтернату призначена Єнько Олена Миколаївна, викладач вищої категорії, заслужений працівник освіти України.

За час роботи О.М. Єнько директором в навчальному закладі пройшли значні зміни. У 2002-2003 рр. училище змінило специфіку підготовки спеціалістів і здійснив набір учнів на спеціальності «Бухгалтерський облік», «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв» та «Діловодство». 

В лютому 2002 року технічний ліцей – інтернат реорганізовано в Житомирське вище професійне училище – інтернат (ЖВПУ-і).

З 2002 року ЖВПУ-і здійснює підготовку молодших спеціалістів за спеціальністю «Соціальна робота». При цьому навчальний заклад незмінно готує спеціалістів для економіки України – майстрів-слюсарів з ремонту електроапаратури та машин побутового і промислового призначення, майстрів з ремонту годинників та фотоапаратури, механіків-слюсарів з ремонту електрообчислювальних машин та арифмометрів.

Збільшилися кількість спеціалізованих кабінетів. Зокрема обладнані нові класи з використанням комп’ютерних технологій, лабораторія приготування їжі, лабораторія машинопису та інші.

Продовжена робота по вдосконаленню навчально-матеріальної бази, соціально-побутових умов життя учнів, навчально-методичної роботи.

З 26 січня 2016 року рішенням Житомирської обласної ради № 128, відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» призначено на посаду директора Житомирського вищого професійного училища-інтернату кандидата педагогічних наук, доцента Дерев’янко Олену Василівну.

За 46 років діяльності навчальний заклад перетворився із спеціалізованого закладу освіти для дітей-інвалідів в сучасний навчальний заклад з високою професійною репутацією та конкурентоздатними випускниками.

Завдяки самовідданій праці педагогів, успішному навчанню багатьох поколінь учнів, доброзичливій підтримці всіх небайдужих людей, Житомирське вище професійне училище-інтернат по праву є загальновизнаним у нашій державі. Сьогодні-це заклад із сучасними навчальними корпусами, де обладнано більше 20 лабораторій та кабінетів, спортивним комплексом, цілим містечком будівель: гуртожитком, бібліотекою, їдальнею, майстернями, котельнею, обслуговуючими приміщеннями. Найціннішим надбанням училища є колектив педагогів та співробітників, які всі свої сили, великий практичний та життєвий досвід передають майбутнім фахівцям. Але найбільша наша гордість − це учні, яких навчається близько 400 осіб і які мають змогу здобути не тільки якісну освіту,а й всебічний духовний розвиток.

Історія училища багата долями своїх вихованців. За 46 років діяльності навчальним закладом підготовлено більше п’ятнадцяті тисяч молодших спеціалістів та кваліфікованих робітників для різних галузях народного господарства України.•

Серед них – як першокласні спеціалісти, так і політики, чиновники, підприємці, науковці й навіть співаки. Візитною карткою закладу є імена відомих людей.

Житомирське вище професійне училище-інтернат впевнено крокує і сміливо дивиться у майбутнє.

Спільними зусиллями педагогів, працівників та учнів училища продовжуємо творити свою історію. Примножуємо здобутки, відповідально та цілеспрямовано виконуємо поставлені завдання з підготовки висококваліфікованих спеціалістів з числа молодих людей з особливими потребами.

Є сьогодення, а отже буде і майбуття.

Майбуття нових творчих звершень, перемог, досягнень.